Вчора, 9 червня, у бомбосховищі у середмісті Кропивницького відбулася презентація проєкту "Баба Єлька. Мода", передає Точка доступу.

У найстрашніші дні нашої історії, коли РФ намагається переконати нас, що ми не маємо права на існування, ми вирішили презентувати проєкт "Баба Єлька. Мода". Проєкт, присвячений відновленню ідентичності жителів Кіровоградської області, – сказала голова ГО "Баба Єлька" Інна Тільнова.

Презетнація Баба Єлька. Мода

Вона додала, що "Баба Єлька. Мода" – це намагання учасників команди боротися із образом українця, сформованого радянською пропагандою. До прикладу, це такий чоловік у шароварах, може, напідпитку, простакуватий, смішний, у брилі. Це жінка старшого віку у вінку, плахті, з качалкою, руки в боки.

І ці образи, на жаль, продукувалися, і продукуються, і фонтанують, і процвітають на сценах сільських будинків культури, інколи за підтримки мінкультів і департаментів, центрів народної творчості. І найстрашніше, що наші діти дивляться на це і думають, що так і треба. Що оці плахти й шаровари – це образ українця і це традиційний одяг. Ми насмілилися показати, що це не так.

Традиційний український одяг, розповіла вона, волонтери вивчали не по книжках, а під час 92-х експедицій у 101 село Кіровоградської області.

Баба Єлька. Мода

Цей проєкт почався із села Івангород Олександрівського району. Там активісти побачили Мотрю, Гапку та Ярину на світлині 1927 року. Це були красиві, ошатні, шляхетні пані. У золоті, шкіряних чоботах, красивому одязі.

Певна, що в 30-х років хтось із них обміняв цей одяг на стакан пшона. Так як це зробила мати Галини Вовченко із села Несваткове Олександрівського та інші наші земляки. Ми ці свідчення зафіксували і передали в інститут фольклористики. Це ще й свідчення того, як нас намагалися знищити і як знищують зараз. Але люблю фразу про те, що вони хотіли нас закопати, але виявилося, що ми – насіння. Отже, продовжуємо проростати, – каже Інна Тільнова.

Інна Тільнова

Перше вбрання, яке відтворили активісти, була юпка – верхній одяг із рукавами. Пошили її за зразком старовинної юпки, пошитої у 1800-ті роки. Згодом були речі, які зберігаються у фондах обласного краєзнавчого музею – синя картата спідниця, квітчаста керсетка та свитка. Після цього відшивали одяг, який побачили на старих фотографіях.

Звісно, найцікавіше, найцінніше – спогади бабів, адже вони говорять про кольори, про контексти, де брали тканину…Сьогодні не буде дефіле, це лише початок. Але цей одяг вже носять в Австралії, Чикаго, Техасі, Брюселі, Гаазі, Гданську, Варшаві, Черкаській області, Кропивницькому, Києві, Львові. Але ми хочемо, щоб більше його носили у нас, адже ми шиємо одяг, притаманний жителям Кіровоградщини у кінці 20-го століття.

Баба Єлька

Під час презентації команда проєкту показала промо-відео, зняте режисеркою Катериною Мурованою.

Участь у зйомках взяли пересічні кропивничани, а не професійні актори. Це художниця, журналістка, фотографка Мирослава Липа, поетеса Надія Гармазій, викладачка ЕТІ ім.Р. Ельворті Тетяна Жолонко, а також її доньки Анна та Марія, засновник Творчої майстерні "Будяк Кучерявий", виконавчий директор БФ "ЛЖВ" Костянтин Данильченко.

Автором саундтреку до пісні став гурт YELKA  (спів – Світлана Буланова, композитор – Максим Величко). Пісню "Ненько ж моя рідна" записали під час експедиції у село Розумівка у грудні 2018 року від Насті Павлівни Зеленько.

Баба Єлька

У відео використали справжні старовинні речі, які насправді носили жителі Кіровоградщини наприкінці позаминулого – на початку минулого століття. Це керсетка, очіпок, сорочки із фондів обласного краєзнавчого музею, які у кадрі з’являються на початку. Далі можна побачити інтерпретацію командою старовинної моди – репліки на ці речі, створені сучасними майстрами.

Баба Єлька

Баба Єлька

Баба Єлька

Читайте також: Хочу хустку більше сумну, ніж веселу – туга за Україною: майстер із Кропивницького створює унікальні хустки


Головне сьогодні